Поправки к НТР

Людство, винайшовши парову машину, прирівняло себе до богів. У цій думці Освальда Шпенглера можна вгледіти і захват з приводу невичерпності технічного генія гомо сапієнс, і своєрідне застереження Західна цивілізація через науково-технічну революцію здійснила докорінний переворот у виробництві суспільне корисного продукту. Лавина прогресу, за свідченням статистики, наростає. Минулого року обсяги глобального ринку технологій автоматизації досягли приблизно 300 млрд, євро. Та чи має розвиток електронно-машинної ери людства свої межі? Автоматизація - безперервний і прогресуючий процес чи на якомусь етапі людина збагне: досить, є межа, переступити яку просто небезпечно? Чи не цією тенденцією можна пояснити той факт, що обсяг ринку промислових роботів почав скорочуватись, причому у провідних країнах досить суттєво?

Співрозмовником для розвитку теми сучасного стану автоматизації редакція обрала досить відому в науково-технічних та бізнесових колах людину - генерального представника Siemens AG в Україні пана Мартіна Грунерта. І не тільки тому, що компанія, котру він представляє, уже 155 років працює на благо людського прогресу. А ще й через те, що він фахівець найвищого класу, цікавий співбесідник, а Україну щиро вважає своєю другою батьківщиною.

- Коли ідеологи автоматизації виробництва висували ідею повного "знелюднення" технологічних процесів, їм здавалося, що знайдено панацею від усіх господарських проблем і негараздів. А нині фахівці заговорили про ручне втручання у процес. Себто письменники-фантасти дещо перебільшували? І без людини ніяк не обійтись?

- НТП, так само як і політика, - це мистецтво можливого. Концерн Siemens, що має потужну науково-дослідну базу, минулого року інвестував близько 5,8 млрд євро у наукові дослідження и розробки. З'явилися дуже сміливі ідеї, настільки близькі до впровадження, що одразу будуть реалізовані, щойно на них надійде соціальне замовлення. Приміром, варіант метрополітену без машиністів взагалі і ця ідея, і багато інших надзвичайно цікаві і занадто дорогі. А кому заманеться в іграшку вкладати мільярди? Саме через це людству доводиться стримувати політ власної фантазії. Щоб вирішити якесь завдання, треба насамперед віднайти оптимальний підхід до його вирішення. Чому, скажімо, домашні роботи, які "на всі руки майстри", не витіснили людей? Та тільки тому, що тотальна автоматизація -це надзвичайно великі кошти. Можна, скажімо, задумати політ до далеких зірок. Але ж ми й на Марсі ще пішки не ходили. І не через те, що не визріли технології. Якби перед людством гостро постало завдання полетіти на Марс, воно б там уже успішно освоювалось.

Це я до того, що життя завжди вносить свої корективи. Згадайте років з десять тому відчайдушні голови прогнозували тотальне вимирання поліграфи. З'явилася глобальна електронна система Internet, але ж книжка не зникла і журнали не щезли, і газети лишились. Люди полюбляють читати реальну книжку, яку можна погортати. До чого я веду? Автоматизація - це виведення людини з технологічних процесів, але ні в якому разі не з реального багатогранного життя. Людина має вибирати, що віддати роботу, а що залишити собі. Через це ідеологи автоматизації мають затямити, що цей нюанс аж ніяк не можна ігнорувати.

Ступінь автоматизації залежить в цілому від потреби підвищення продуктивності даного технологічного процесу. Зовсім не обов'язково програмувати повні технологічні цикли. Можливо, що в деяких сферах вигідніше практикувати ручну працю, яка, до того ж в розумних межах, потрібна і корисна людині.

Доцільність і непосягання на святая святих існування людини - ось основи автоматизації і це найліпші регулятори. Візьмімо, приміром, мобільний телефон. Нагромадження функцій у ньому доходить до смішного. Остання версія пропонує програвач, ліхтарик, фотоапарат. І можна й далі "фарширувати" його допоміжними функціями. Але навіщо? Продемонструвати технологічні можливості? Але ж ніколи телефон не замінить хорошу відеокамеру. Фотомайстер нізащо не віддасть перевагу електронному апарату, аби відзняти шедевр. Хіба що для якоїсь оперативної зйомки йому знадобиться електронна апаратура.

- Автоматизація - процес, так би мовити, обопільний. Себто за єдиними правилами повинні грати і розробник засобів та схем автоматизації, і замовник продукції. У своїй технологічній політиці ви чекаєте сигналів споживача чи, навпаки, тонко нав'язуєте йому найбільш сучасне й ефективне? І яка специфіка автоматизації у країнах з перехідною економікою, конкретно в Україні?

- Не вдаючись у політичні тонкощі, все-таки посперечаюсь зі скептиками, котрі вважають, що ніякого зростання в Україні немає. Як на мене, інтерес до високотехнолопчних рішень однозначно зростає і ми не помилилися, коли два роки тому створили департамент автоматизації в ДП "Сіменс Україна". Є чітка й довгострокова концепція діяльності цього департаменту і не тому, що нам так заманулося. Таке рішення продиктоване виробничими й економічними умовами, вимогами ринку. На підтвердження думки про позитивні зрушення в Україні назву вражаючі приклади успішної автоматизації виробництва. Це харчова промисловість, машино- і верстатобудування (НКМЗ, "Мотор-Січ", "Турбоатом", Інститут електрозварювання НАНУ, "Дншрогес") НКМЗ, де впроваджено понад 20 систем автоматизованого керування технологічними установками, і "Мотор-СІч" мають власні програми багатоступеневої модернізації виробництва верстатів і центрів обробки. Нині ми досить активно почали співпрацювати з газовою промисловістю. Незважаючи на конкуренцію з боку українських фахівців, намагаємось довести переваги наших технічних рішень. З нами вигідно співпрацювати середнім фірмам, які на сучасних інженерних рішеннях заробляють собі на хліб. Однак з'являються і великі інжинірингові компанії, котрі виступають посередниками між нами і кінцевим замовником. Ці фахівці суттєво сприяють адаптації наших технологічних рішень до умов ринку, тонко відчувають запити клієнтів. До того ж оптимізують ціни на наші технічні пропозиції.

- Постає таке запитання: концерну, одному з грандів модерну в індустрії, найдавнішій фірмі на ринку технологій, вигідніше й цікавіше працювати у розвинених країнах чи в країнах з перехідною економікою, на зразок нашої?

- Понад 155 років витрачено концерном, аби здобути лідируючі позиції у створенні глобальної мережі інформаційних продуктів і рішень. Це реально означає, що ми здатні адаптуватися до різноманітних ринків, а не навпаки Siemens сповідує політику врахування місцевих особливостей. І нам не доводиться вибирати. Сьогодні концерн працює в 190 країнах світу. І ми прекрасно розуміємо, що на теренах СНД Україна вирізняється найвищими темпами зростання ВВП. Це імпонує нашим менеджерам. Вони симпатизують ринкам, які зростають, розвиваються, набирають сили. До того ж Україна приваблива ще й у тому сенсі, що має надзвичайно високий інженерно-технічний потенціал. Це не комплімент, а констатація реального стану речей або, коли хочете, висновки людини, котра розуміється на таких речах. Звичайно, вам ще бракує досвіду в галузі менеджменту, тільки-но зароджуються нові традиції, але знайти добротного й грамотного фахівця - без проблем.

Стосовно розвинених країн... У тій-таки Німеччині нині спостерігається криза, загострюється конкурентна боротьба за сфери впливу. У цьому плані на українському ринку працювати цікавіше, бо є відчуття прогресу. Наш бізнес зростає разом з країною в цілому. Це зростання відчувається в усьому Скажу відверто, що ми навчилися відчувати коливання зростання ВВП. Тож наша надія і ваша також - основні галузі української промисловості з їхніми невичерпними резервами зростання.

- Якось почув від одного керівника підприємства: зважитись на модернізацію може тільки людина дуже мужня. На вашу думку, чи справді не обійтися без такої мужності, чи потрібна якась інша рушійна сила? Налаштована на автоматизацію українська еліта? Наскільки вона сприйнятлива до новацій і віянь часу?

- Бувають ситуації, коли до нас приходить директор і, потираючи руки, погоджується на впровадження засобів автоматизації. А насправді навіть не розуміє, що за цим стоїть? І в такому випадку чим більше необдуманості й гарячки, тим більше негативних наслідків. Засоби автоматизації потребують абсолютно іншої організації виробничого процесу загалом. Неможливо поєднати недолугий виробничий процес і досконалу автоматизацію.

Є два рівні партнерства. Якщо на підприємстві підібралась достатньо підготовлена і сильна команда, як, приміром, на НКМЗ, то їй досить придбати обладнання, промислові комп'ютери і власними силами впровадити свої ж інжинірингові рішення НКМЗ на базі обладнання Siemens створив центр автоматизації, і ми дуже пишаємось цим інші партнери, яким бракує такої потужної команди, позбавлені змоги залучити суттєві інвестиції, працюють з так званими системними інтеграторами.

Локальний ринок рішень для нас - надто серйозний виклик і реальний конкурент. Ті інжинірингові фірми, котрі працюють безпосередньо чи в газовій, чи в хімічній промисловості, мають рішення, наближені до потреб місцевого виробника. Вони роками працюють у тісному контакті з замовниками, чітко знають їхні потреби й можливості, мають досвід роботи з реальним попитом.

Один місцевий бізнесмен якось сказав, що хотів би бачити в Україні народний кавіталізм. Що ж, дуже мудро. Бо раніше було як. Виробляє монополіст, скажімо, цукерки. От усі й дякують йому за солодощі, поїдаючи те, що пропонують. А іншого вибору просто нема Нині ж у кондитерській промисловості, як і в харчовій, величезна конкуренція. І саме вона підштовхнула до стрімкої і високої автоматизації виробництва. Пакувальні процеси, скажімо, автоматизовано на сто відсотків. Власне ринок змушує до автоматизації. І йому байдуже - це Малайзія, Німеччина чи Україна. Уніфікація просто вражаюча.

- Якщо брати важку промисловість, металургію, машинобудування, чи немає у вас відчуття, що Siemens в Україні зі своїм оптимізмом і багатющим портфелем пропозицій та ідей виглядає таким собі романтиком? Багато підприємств зруйновано і продовжують руйнуватись, довкіл повно індустріального мотлоху, машинобудування втратило лідерство - а тут ви зі своїми пропозиціями про автоматизацію ...

- Я не пригадую, кому належить вислів, але підмічено так влучно, що я не можу втриматися від цитати: держава - не найкращий господар виробництва. Добре розуміючи цю істину, ми сьогодні успішно співпрацюємо у металургії саме з тими заводами, котрі в різних формах та варіантах приватизовані. Якщо не помиляюсь, чверть великих підприємств галузі уже приватизована. І саме з ними у нас є чи то готові проекти, чи конкретні угоди на модернізацію виробництва. Приміром, в Єнакієвому ми спільно з заводськими фахівцями запустили першу лінію, котра дасть змогу вивести виробництво на досить високий рівень. Впроваджено цілий комплекс рішень. Для металургії України це дуже важливо, оскільки її продукція постійно відчуватиме зростаючий вплив конкуренції. Без модернізації цехів кращу продукцію не виробиш. Якість і вартість - ці показники, як і раніше, мають першорядне значення. Виграє той, хто першим інвестує в автоматизацію і модернізацію виробництва. Природно, що державний бюджет у цій справі ніяк не помічник.

Напівдержавні промислові структури, як свідчить практика, найменш сприятливі до досягнень науково-технічного прогресу, новацій. І не лише в Україні. Франція, Італія довго не зважувалися відпустити у вільне плавання деякі галузі промисловості, приміром, автомобілебудування. І фахівці одразу ж зафіксували зниження темпів і обсягів автоматизації, розвитку виробництва. Німеччина довго з'ясовувала своє ставлення до приватизації Deutsche Telekom, що призвело, окрім іншого, до зниження ефективності. Держава має бути надто багатою, аби знайти дотації на промисловість. Це можуть дозволити собі арабські країни, де багато нафти і держави мають пристойну казну Тож шлях, який обрала Україна, єдино правильний. Іншого просто немає.

- Давайте трохи про наслідки науково-технічної революції. В Україні, на думку фахівців, ситуація доволі складна: покалічені неефективні виробництва, застаріла інфраструктура. Уже сьогодні необхідні ефективні виробництва з ліквідації наслідків виробництва. Чи будуть долучатись ваші фахівці до розв'язання цієї проблеми?

- Прибирати чи полишати індустріальні звалища - це повинні вирішити на державному рівні. Якщо держава приймає таку програму, питання автоматично переходить до сфери впливу технологів та інженерів. Siemens не уповноважений підміняти державні функції у вирішенні таких важливих питань. Політика плюс науково-технічний прогрес - це ще один зріз теми, яку можна обговорювати досить довго. Скажу одне політика, звичайно, справа серйозна, але випускати продукцію має виробник. І тут тільки він має бути законодавцем моди і тактиком.

Якщо говорити про загальнодержавні проблеми, у розв'язанні яких може бути задіяний потенціал концерну Siemens , то можу сказати таке розуміючи, що цінність українського ринку -передусім інтелектуальний потенціал, ми понад десять років тому спільно з Магдебурзьким технічним університетом на базі Донецького технічного університету відкрили німецький факультет для підготовки фахівців європейського рівня. Нині в Донецьку функціонує комерційний інженерно-технічний центр Siemens, де 80 фахівців, учорашніх випускників, займаються конкретними проектами для клієнтів з Німеччини, Австрії та Швейцари. Себто концерн став роботодавцем для українських громадян, які почасти змушені у пошуках роботи виїздити за кордон. До того ж тямущі й роботящі українці далеко не завжди знаходять там заняття, яке б відповідало їхнім розумовим здібностям. Чесно кажучи, я надзвичайно гордий з того, що Siemens зміг запропонувати їм достойну альтернативу на батьківщині.

Интервью с г-ном Грунертом записал Андрей Чирва
"Урядовый курьер" (Киев)
04 июня 2003